Я не люблю політику і не хочу мати до неї жодного відношення

Олександр Ігнатов: Я не люблю політику і не хочу мати до неї жодного відношення
 
Олександр Ігнатов 30 років тому народився у Вінниці, закінчив школу № 30, будівельне училище № 5 і будівельний технікум, відслужив в армії. Працював при концерні «Поділля» (на той час це був «Київміськбуд»), потім, після розвалу їхньої компанії, став приватним підприємцем.
 
У який момент ви вирішили займатися громадською діяльністю?
- Швидше за все це сталося після армії. Відбулася Помаранчева революція, яка частково вплинула на моє рішення. А тут ще й вибори 2007 року, «Партія регіонів» прийшла до влади. Це й стало переломним моментом - національна ідея стала головним переконанням у житті.
 
Ви брали участь у якомусь молодіжному рухові чи організації?
- Так, у нас було своя громадська молодіжна організація «Воля» націоналістичного спрямування, ми співпрацювали з «Українською трудовою партією», з «Патріотом України». Я був одними із співзасновників організації. В основному проводили політичні  та громадські акції, займалися громадською роботою.
 
Чим цей рух закінчилося? Ви розчарувалися?
- Ні, не розчарувався. Нас з усіх боків затиснули дуже сильно. Забороняли проводити акції - наприклад, ми не могли собі дозволити провести «День української повстанської армії» у Вінниці. Правоохоронні органи постійно пресували: допити, виклики... Якщо нас збиралося п'ять-сім осіб, то відразу приїжджала міліція, за старим КПК вони могли протримати нас до вечора, якраз на час проведення акції.
 
Чи носили ваші акції агресивний характер?
- В основному - ні, але коли почався тиск, ми вже виступали не з відкритими обличчями, а в масках, використовували «димовухи». Звучали антиурядові гасла.
 
Де проходили ваші акції?
- Здебільшого у Вінниці, а також у Києві, в області - ми проводили акції спільно з іншими організаціями.
 
Ви можете згадати яку-небудь з гучних акцій?
- Ну, наприклад, у 2008 році День УПА в Києві - це була дуже яскрава акція, там був напад «Беркута». Нас тоді не пустили на Хрещатик, хоч дозвіл і був. А на одній з вулиць, паралельних Хрещатику, нас оточив «Беркут», вони нас побили, багатьох затримали, були відкриті кримінальні справи. Була акція Дмитра Барелюкова - це один із російських патріотів, він був убитий у Санкт-Петербурзі. Акція вийшла гучною, але в цілому для нас пройшла практично безболісно. Акції до Першого травня щоразу виходили гучними, бо виходили на мітинг комуністи і відбувалося зіткнення. Дозволена на той час комуністична партія не дозволяла нам проходити, але ми все одно виходили, отримували дозвіл у міськвиконкомі і йшли.
 
Наскільки активно ви брали участі у подіях на Майдані?
- Від самого початку я на Майдані не знаходився, бо не міг зрозуміти сам сенс Майдану. До того моменту я вже розчарувався у політичних партіях, і коли бачив цих трьох лідерів - Порошенка, Кличка і Яценюка - на сцені, вони не викликали у мене довіри. Активну участь у подіях на Майдані я став брати з 19 січня, коли футбольні фанати вирішили провести марш протесту проти реформ 16 січня. У той момент вже організувався «Правий сектор», хоча він з'явився набагато раніше, і я вже був у їхніх рядах. Мені в той момент була близька ідеологія «Правого сектора».
 
Чому сьогодні ви не в «Правому секторі»?
- Я не люблю політику і не хочу мати жодного відношення до неї. Коли він став політичним, я зрозумів, що це не та реалізація ідеї, тому що ідея не передбачає політики - вона передбачає боротьбу знизу, а не зверху.
 
Як ви опинилися в рядах «Самооборони»?
- Багатьох знав дуже давно, з багатьма познайомився в ході роботи, будучи в «Правому секторі». Загальні справи, загальний напрямок і спільні цілі об'єднали.
 
Які саме цілі?
- Захист інтересів громадян від «олігархічно-мусорської» системи, яка вже зламалася. Захист інтересів селян та аграріїв від грабежу, який придумала місцева влада. Допомога АТО, збір продуктів і всього іншого, враховуючи, що багато волонтерських організацій не зовсім чесні, а «Самооборона» - одна зі справжніх чесних організацій, які допомагають нашим солдатам в АТО. Також на цьому рівні є великий плюс для нас, оскільки ми можемо реалізувати нашу допомогу бійцям АТО. І, звичайно ж, забезпечення громадського порядку, організація та проведення громадських заходів патріотичного виховання і пропаганди. А оскільки сьогодні велика кількість громадських організацій не займається нічим, крім реалізації своїх меркантильних інтересів, то в громадському формуванні «Народна самооборона» Вінницької області я бачу людей, які дійсно працюють і виконують свої обіцянки. Ті ж блокпости - це допомога, а ще - різні заходи, збір і відправлення допомоги бійцям.
 
Наскільки активною ви бачите свою подальшу участь у розвитку громадянського суспільства?
- Для мене це основна мета. Боротьба за свободу, культуру, за розуміння людей, що вони можуть щось змінювати і змінюватися самі. Один із найбільш перспективних напрямків - військово-патріотичне виховання молоді. Молодим хлопцям це цікаво, такі навчання їх дисциплінують, дають можливість переоцінити свій подальший життєвий шлях.
 
Ви були в АТО?
- Так, я їздив неодноразово і довгий час там знаходився, незабаром поїду знову. Був у складі добровольчого батальйону ДУК - це «Правий сектор», у батальйоні «Донбас» (ще до Іловайського «котла»), досі спілкуємося.
 
Наскільки тривалими були ваші поїздки?
- Максимум - два тижні, довше залишитися не виходило. У більшості випадків ми привозили волонтерську допомогу. На саму передову в розвідгрупи потрапляти не доводилося.
 
Як часто ви зараз їздите в зону АТО?
- Зараз, звичайно, не так часто їздимо, бо немає такої потреби, як тоді, коли йшов наступ. Тоді постійно потрібне було супроводження вантажів, вивіз поранених, пошук різних можливостей допомогти. Зараз потреби в цьому всьому стало в кілька разів менше, особливо після досягнення Мінських домовленостей, але, думаю, розслаблятися не варто.
 
Що змінилося в зоні проведення АТО?
- Оскільки армія стоїть на місці, не наступає і не відступає, то неробство породжує пороки. Немає війни - є збройний конфлікт, немає ворога, але є сепаратисти. Я не бачу якогось правильного логічного розвитку ситуації, це може призвести до дуже серйозних наслідків.
На вашу думку, АТО має бути назване війною?
- Так, в тих областях потрібно ввести військовий стан. Нехай це буде називатися як завгодно, але називати їх просто терористами теж немає сенсу.
Ви вважаєте їх терористами?
- Ні, я вважаю їх ворогами, які прийшли на нашу землю. Є різниця: терорист - це людина, яка засновує свої дії на релігійних чи політичних переконаннях, а їхні релігійні та політичні переконання нічим не відрізняються від наших. Це просто вороги - люди, які захотіли відокремитися, щоб влаштувати новий переділ, награбувати побільше, і російські найманці.
Що там відбувається? Вони організовують подобу держави?
- Ні, вони там нічого не будують і не організовують - просто грабують. Фактично це великі банди.

Коментарі

Додати новий коментар